Катерина приїхала до Чехії п’ять років тому, вона знала країну завдяки подрузі, яка теж там навчалася. «Це було непросте рішення, але я не шкодую про результат», – каже вона про життя за межами батьківщини. Основним він вважає володіння мовою: «Зараз є багато курсів чеської для іноземців, які майже безкоштовні. Приємно розуміти, що жодному чеху не потрібно знати українську. Варто було б вивчити найбільш часто вживані фрази, наприклад, привіт, дякую. І я б рекомендував познайомитися з іншими. Чим більше людей у ​​групі, тим більше у них досвіду. Ви не самотні, люди готові допомогти».

Що їй подобається в Чехії? «Природа і дотримання традицій», — описує вона. «Я родом із південного сходу України, де немає ні лісів, ні гір. Тож я повністю закохалася в Маріанське Лазнє.

Я захоплююся тим, як туди масово ходять на збір винограду чи в ліс по гриби, як з ентузіазмом чекають Різдва чи зеленого пива в березні».

Звичайно, є відмінності. «Я тут уже вловила: нікуди не поспішайте, краще напишіть на електронну пошту або подивіться на офіційний сайт, перш ніж дзвонити. Українці завжди поспішають і хочуть все вирішити тут і зараз», – порівнює Катерина. Але це лише деталі. «Я пишаюся тим, що перебуваю в країні, яка розуміє факти і здатна діяти відповідно до своїх переконань. Українці це запам’ятають. Сподіваюся, що ніхто не буде мовчати і що солідарність не вщухне», – каже вона. «Ми всі втомилися. Усі хочуть, щоб це закінчилося якомога швидше».

Діяти зараз – це ключ. «Ми почали в день вторгнення, — каже Томаш Вондрак, режисер «Continental Automotive Czech Republic». У Брандисі-над-Лабем виробляють в основному автокомпоненти і серед трьох тисяч працівників майже п'ятсот українців. «На заводі вдалося майже негайно вирішити багато питань», - пропонує Вондрак рецепт на перший момент і дає три універсальні поради, які допоможуть почати:

• знайти SIM-картки та телефони, щоб дзвонити в Україну та виплатити аванси на зарплату українським колегам
• запустити онлайн-додаток у співпраці з JOBka для пропозицій українських співпрацівників
• призначити команду волонтерів для виділення місць для проживання

«Ми є глобальною компанією з понад тридцяти представниками різних національностей. Однією із спільних цінностей є згуртованість», – каже Вондрак. «Наш навчальний центр готує комплексні курси для новачків, і одна з тем – питання наших цінностей, які ми поділяємо в компанії, і як з ними працювати. Усе це разом із відкритим спілкуванням та відвертістю сприяє успішній інтеграції». 

Мовний бар’єр вирішується кількома способами: для спеціалістів (інженерів та адміністративного персоналу) робочою мовою є англійська. «Інтеграція чеськомовних колег у виробництво та складське господарство є складнішою. Для великих етнічних груп, якими в нашій країні є українці та монголи, у нас є перекладачі на всі зміни та ми переклали робочі інструкції на відповідну мову. У кризовому спілкуванні з українськими колегами ми спиралися на інтернет-перекладачів», – додає він. 

«Хоча вони не працюють на 100%, ми змогли дуже швидко відповісти – і колеги оцінили наші зусилля щодо спілкування їхньою мовою». За словами Вондрака, також важливо не робити різницю між працівниками. Тому вони особисто зустрілися з працівниками з Росії та Білорусії. «Нас також цікавлять їхні конкретні долі», – підсумовує він.